Історичні гармати Валу у Чернігові легко впізнати навіть на фотографії, де немає підпису міста. Темні стволи, металеві лафети й розташування над схилом створюють виразний силует старого Дитинця. Однак за знайомою панорамою ховається історія з кількома невідомими: гармати мають різне походження, їх встановлювали поступово, а популярні перекази не завжди збігаються з підтвердженими подіями. Це місце цікаве саме деталями, які можна помітити під час неквапливої прогулянки.
Де розташовані історичні гармати Валу у Чернігові
Гармати стоять на території Валу, або Чернігівського Дитинця, у найдавнішій частині міста. Шукати їх потрібно вздовж верхньої прогулянкової алеї над схилом. У туристичній навігації для об’єкта зазначають адресу: вулиця Підвальна, 13. Водночас це відкрита історична локація, тому орієнтуватися зручніше на назви “Гармати на Валу” або “Гарматна алея”, а не на конкретний будинок.
Для першого знайомства варто підійти до гармат із боку історичного центру й пройти вздовж усієї композиції. Так легше помітити, що перед вами не ряд однакових виробів: пропорції стволів та конструкції опор відрізняються.
| Що потрібно знати | Відомості |
|---|---|
| Назва пам’ятки | Гармати з бастіонів Чернігівської фортеці |
| Розташування | Чернігів, територія Валу, верхня алея над схилом |
| Адресний орієнтир | Вулиця Підвальна, 13 |
| Кількість | 12 гармат |
| Тип об’єкта | Пам’ятка історії місцевого значення |
| Формат огляду | Композиція просто неба |
| Автор | Єдиного автора всього комплексу немає |
Статус пам’ятки історії місцевого значення гармати отримали 1971 року. Їхній охоронний номер – 43. Отже, це не просто декоративне обладнання міського парку, а історичні предмети, які потребують збереження.
Як гармати стали частиною міського пейзажу
Історія гарматної алеї почалася задовго до появи звичного сьогодні оформлення. Після втрати Чернігівською фортецею військового значення колишній оборонний простір поступово змінював призначення. Частину укріплень розбирали, територію пристосовували до цивільного життя, а старі артилерійські стволи залишалися нагадуванням про попередню добу.
У середині XIX століття вони ще не мали вигляду впорядкованої експозиції. Тарас Шевченко, який побував у Чернігові 1846 року, зафіксував на території цитаделі три великі гармати без лафетів. Ця згадка показує, що принаймні частина старої артилерії перебувала тут за пів століття до облаштування алеї.
Поворотним став 1896 рік. Із Києва привезли чотири лафети, на які встановили гармати, що лежали на Валу. Так старі стволи отримали нове призначення: тепер вони мали нагадувати про історію міста й оформлювати його громадський простір. Композиція поповнювалася поступово, тому 1896 рік коректніше називати початком її облаштування, а не датою одночасного встановлення всіх дванадцяти гармат.
У цієї історії є й значно ближчий до нас епізод. Під час капітального ремонту верхнього Валу 2021 року гармати тимчасово прибирали з місць. У серпні їх почали повертати на оновлену алею. Тому фотографії того періоду, на яких звичні майданчики порожні, відображають ремонтні роботи.
Хто автор гармат на Валу
Питання про автора тут потребує пояснення. Гармати не створювали як єдиний художній пам’ятник за проєктом одного скульптора. Комплекс сформувався з артилерійських зразків різних часів, які згодом об’єднали в міську композицію.
Імена майстрів, що відливали окремі стволи, достовірно не встановлені для всього зібрання. Натомість відомі прізвища конструкторів систем лафетів, використаних під час облаштування: Венгловський і Несвєтович. Їх не слід називати авторами самих гармат або всього ансамблю. Це розробники конструкцій опор, на яких розмістили старішу артилерію.
Саме тому в короткому описі пам’ятки доречне формулювання: “Автори стволів не встановлені; комплекс формувався поступово”. Воно точніше передає історію об’єкта, ніж спроба приписати його одній людині.
Технічний опис: що можна роздивитися зблизька
Найцікавіша особливість гармат Валу – поєднання деталей різних епох. Старі стволи встановлені на пізніші металеві лафети. Через це сучасний вигляд композиції не варто сприймати як точне відтворення артилерійської позиції XVII чи XVIII століття.
Матеріал стволів – чавун, лафетів – сталь. Гармати відрізняються розмірами й пропорціями, тому спільний колір лише на перший погляд робить їх однаковими. У міському обліковому описі комплекс охоплює артилерію XVII-XIX століть. Призначати всім експонатам один рік виготовлення було б неправильно.
| Елемент | Характеристика | На що звернути увагу |
|---|---|---|
| Стволи | Чавунні, різних розмірів | Співвідношення довжини та товщини |
| Лафети | Сталеві конструкції | Будова опор, коліс і кріплень |
| Композиція | Окремі гармати вздовж алеї | Відмінності між сусідніми зразками |
| Основи | Облаштовані майданчики з гранітними елементами | Спосіб розміщення важких конструкцій |
| Датування деталей | Стволи й лафети можуть належати до різних періодів | Напис на опорі не обов’язково датує гармату |
Особливо уважно варто читати позначення на лафетах. Дата на металевій опорі стосується цієї конструкції, а не автоматично встановленого на ній ствола. Інакше легко помилково “омолодити” гармату на кілька десятиліть або й більше.
Для огляду не потрібні спеціальні знання з історії зброї. Достатньо вибрати дві сусідні гармати й порівняти їх: де ствол довший, як він закріплений, наскільки відрізняється основа. Така проста вправа допомагає побачити в алеї зібрання різних історичних предметів.
Дві легенди, які супроводжують чернігівські гармати
Найвідоміший переказ про походження гармат пов’язує їх із Петром I. За цією версією, місто отримало артилерію як відзнаку за хоробрість чернігівських козаків у війні зі шведами. Проте подавати таку розповідь як доведений факт не варто. Точне походження всього комплексу не встановлене, а історія про подарунок належить до місцевих легенд.
Інша оповідь значно менш урочиста, зате добре запам’ятовується. Йдеться про побачення біля тринадцятої гармати.
За міським переказом, дівчина могла призначити там зустріч небажаному залицяльнику. Він приходив на Вал і починав шукати потрібне місце, але рахунок незмінно закінчувався на дванадцяти. Так виник жартівливий чернігівський спосіб відмовити у побаченні.
Цю історію приємно згадати під час прогулянки, але для справжньої зустрічі краще обрати помітний орієнтир і домовитися, з якого боку алеї чекати. Навіть біля цілком реальних гармат можна розминутися, якщо кожен почне рахувати з іншого кінця.
Як зробити відвідування цікавішим
На знайомство лише з гарматною алеєю можна орієнтовно відвести 20-30 хвилин. Це не встановлена тривалість екскурсії, а зручний запас часу, щоб пройти вздовж композиції, роздивитися деталі й зробити фотографії без поспіху.
Спочатку варто оглянути алею цілком, а вже потім зупинятися біля окремих зразків. Для загального кадру спробуйте стати трохи збоку від ряду гармат: так фотографія передасть їхнє розташування вздовж схилу. Для детальнішого знімка цікавішими можуть виявитися кріплення, колеса або фактура старого металу.
Якщо приходите з дітьми, запропонуйте їм порахувати гармати й знайти дві найбільш несхожі. Оглядати пам’ятку краще із землі: історичні стволи та лафети не призначені для лазіння.
Гармати Чернігівського Валу заслуговують на увагу не лише як фон для фотографій. У них поєдналися військова історія, зміни міського простору та місцевий гумор. Варто затриматися біля алеї трохи довше, і за знайомим силуетом відкриється головне: кожна гармата має власні особливості, а разом вони розповідають, як колишній оборонний осередок став місцем прогулянок і пам’яті.
